Виховний захід «Визволення Поділля від німецько-фашистських загарбників»

Баговицька ЗОШ І - III ст.

Виховний захід

«Визволення Поділля
від  німецько-фашистських загарбників»

 

Учитель:

Ремарчук О.М.

Учениця 1.

Давно вже минула війна,

Пройшли десятки літ

І в сквері нашім біля клубу

Солдату пам'ятник стоїть

І буде він стояти там

Для мертвих і живих,

Щоб не забули ми про те,

Хто в братських цих могилах спить.

Багато полягло їх там, –

Старих і молодих,

Ми не забудем подвиг їх

Заради них, живих.

До поки пам'ятаєм ми

Про ту страшну війну,

Не прийде вона знов

У рідну сторону.

Здійснили подвиг свій

Солдати на війні,

Про подвиг мирних жителів

Дуже рідко згадуємо ми.

Хоча вони зробили теж немало, –

Наблизили для світу перемоги час, –

Щоб народилися ми не рабами,

І світло волі сяяло для нас.

Учень 2. У всіх офіційних звітах писалось, що загинуло 20 млн. радянських людей, за пізнішими даними – 30 млн. І серед цих загиблих немала частка припадає на цивільне населення. Багато загинуло смертю хоробрих у бою, а ще більше – в концтаборах, під час бомбардувань, голоду...

А скільки їх розстріляно в ярах, на околицях! І наші втрати вже нічим не відродити. Це був нацизм страшний і ниций.

Скільки ж таких могил

Залишених нацистом?

Без ліку, без імен

У полі нашім чистім.

Учениця 3. Ми пам'ятаємо найбільші – такі, як Бабин Яр і Уманська яма. Бабин Яр був місцем масових страт і поховань, він став величезною братською могилою, де тільки згідно з офіційними радянськими даними загинуло більше ста тисяч осіб – військово-полонених, євреїв, циган, комуністів, підпільників, моряків Дніпровського загону Пінської військової флотилії, партизанів, націоналістів, заручників…

Учениця 4. Така трагедія сталася і на території нашої області. Ось послухайте.

З того далекого часу, минули десятиліття, але і зараз про цю трагедію не згадують без скорботи, смутку і жалю. Хто б не йшов, не їхав біля глибокого яру, – на околиці села Богданівна Думанівського району зупиниться, помовчить, слухаючи віковічну степову тишу.

На дні яру, який розмивають весняні води, нема-нема, – і забіліє уламок черепа або людської кістки. І наш сучасник наче крізь товщу часу бачить все, що відбулося багато років тому – все, що учинили тут з мирним населенням карателі.

А сталось це восени 1941 року, нищили «расовонеповноцінних». Людей розстрілювали і скидали на дно яру, де вже палало багаття. На дітей куль не витрачали, – їх кидали в багаття живцем.

Не один тиждень за Богданівною чулися постріли. Сюди зганялися тисячі людей з півдня України. Всього було розстріляно 44 тисячі чоловік.

Вчитель. Прослухайте вірш М. Джаліля, який є ще одним підтвердженням того, що це були, як це не прикро, не поодинокі факти.

(Учениця 5 читає вірш М. Джаліля «Варварство»)

Вчитель. Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулося сім десятиліть тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитись вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це!

Учень 6. Гітлерівські окупанти загналися в наше село Баговицю
1 липня 1941 року, одразу наклавши свої зажерливі плани на колгосп, закривши школу, перетворивши її на базу – зерносховище. Осиротив ворог людей, забравши у німецьку каторгу самий цвіт українського суспільства – молодь, звідки багато юнаків та дівчат не повернулися, знайшовши могилу у концтаборах та у наймах.

Трагічний день 13 червня 1942 року вириває 4-х юнаків підпілля. У ніч цього ж числа було ще вчинено таємниче вбивство шкільної техпрацівниці Старенької Ганни Микитівни та її сина Петра. Ганну Микитівну завели вороги у ліс та вбили, а сина вдушили ремінцем-пояском.

Учениця 7. Взагалі при німцях в селі було чимало вбивств: Стебницького Миколи Трофимовича, Ковельської Надії Антонівни, Гуківського Володимира Петровича, Коваля Миколи Тимофійовича (комсомолець). Розстріляли гітлерівці партизана Ковтуняка Степана.

13 червня 1942 року гестапівці розстріляли в м. Кам'янці-Подільському 4-х юнаків комсомольців з села Баговиця: Таківського Олександра Степановича, Дулепу Михайла Петровича, Кухарука Калістрата Семеновича, Літомірського Миколу Федоровича.

Відступаючи під натиском Радянської Армії, фашисти в лютій злості жорстоко розправлялися з жителями Кам'янеччини, вбивали та розстрілювали їх, палили хати.

Учениця 1. До Баговиці першою пробилася артбатарея 683 стрілецького полку 151 дивізії. Командиром батареї був Пилип Михайлович Хижук. 30-31 березня 1944 року відбувалися на околиці села Баговиця важкі бої, ворога було відбито, і 1 квітня село було звільнено від німецьких окупантів. Радісно зустрічали мешканці села своїх дорогих визволителів. В боях за Батьківщину та за наше село Баговиця віддали своє життя, смертю хоробрих: капітан Савінков Петро, боєць Свірідов Василь та п'ять бійців. Хай їм буде вічна добра, незабутня пам'ять.

Учень 2. Кухарук Калістрат Семенович Народився у 1924 році у селі Баговиця, українець, студент. Член Кам'янець-Подільської міської антифа­шистської  підпільної молодіжної групи. Розстріляний фашистами у червні 1942 року.

Учениця 3. Літомірський Микола Федорович. Народився у 1923 році в селі Баговиця, українець, студент. Член Кам'янець-Подільської міської антифашистської  підпільної молодіжної групи. Розстріляний фашистами у червні 1942 року. Похований у братській могилі у місті Кам'янець-Подільський.

Учениця 4. Гуківський Олександр Степанович. Народився у 1924 році в селі Баговиця, українець. Член Кам'янець-Подільської районної антифашистської підпільної організації. Страчений фашистами у липні 1942 року. Похований у місті Кам'янець-Подільський.

Учень 5. Дулепа Михайло Петрович Народився у 1924 в селі Баговиця, українець. Член Кам'янець-Подільської антифашистської підпільної молодіжної групи. Розстріляний фашистами у червні 1942 року.

Учениця 6.

Біда і горе знов прийдуть,

Якщо про них забути.

Тому не забуваймо ми про це,

Щоб час назад не повернути.

Живіть у мирі й злагоді, –

Життя завжди прекрасне,

І будьте вдячні тим,

Хто дав вам таке щастя.

Учениця 7.

Ми не забудем їх, хто бачив

У лице життя і смерть, і славу.

Ми не забудемо наших лицарів, –

На це ми не маєм права.

Слави, хоробрі, вам!

Слави, безсмертні!

Вічну славу співає вам люд,

Що достойно жили, смерть подолали.

Пам'ять про вас ніколи не вмре!

Вчитель. Час може зарубцювати рани. Та він безсилий загасити нашу пам’ять.

Друга Світова війна виявилася найбільшим в історії людської цивілізації соціальним катаклізмом – за масштабами розмаху та наслідків, колосальністю спричинених жертв, заподіяних руйнувань і матеріальних втрат вона не має аналогів у світовій історії. Жодна інша історична подія не залишила такої глибокої рани у пам’яті переважної більшості народів планети і душах людських.

Тож схилимо низько голови перед перед пам’яттю тих, хто назавжди лишився у нашому селі, хто воював за Батьківщину, хто віддав життя за наше майбутнє, за ясне й мирне небо. Ніхто не забутий! Ніщо не забуто!