Виховний захід «Україно, Соборна державо Сонценосна колиско моя»

Баговицька ЗОШ І-III ст.

  

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

 «Україно, Соборна державаСонценосна колиско моя»

 (До дня соборності України)

Учитель:

Ремарчук О.М.

Мета. Поглибити знання учнів із різних періодів історії України; розвивати вміння працювати з додатковою історичною літературою; виховувати патріо­тичні почуття.

(Урочисто прибрана зала. Обабіч сцени стоять два столики. На одному, серед барвистих квітів і пшеничного колосся, на вишитому рушнику виставлені національні символи України: герб, прапор, карта-схема України. На другому, на вишитих рушниках – хліб і свічки).

Вчитель. Дорогі діти! Шановні колеги! Сьогодні ми зустрілися в цьому залі, щоб ще раз пригадати історію українського народу, вшанувати борців за волю і незалежність України! Чому саме сьогодні? Тому, що в січні завершується цикл важливих історичних дат України. У січні 1918 року було видано IV Універсал Центральної Ради, який проголосив незалежність Ук­раїни.

22 січня 1919 року в Києві на Софіївському майдані було об'єднано всі українські землі в єдину соборну українську державу. Цей день увійшов в історію як День злуки.

29 січня вся учнівська і студентська молодь України вшановує пам'ять студентів і гімназистів, які загинули в бою під Кругами. Учні-старшокласники нашої школи підготували літературно-музичну композицію, присвячену цим подіям.

1-й ведучий.

Ми йшли до тебе, незалежність,

Через віки, через роки!

Цей шлях пролили й застелили

Дочок й синів кров і кістки.

Не вправі ми забуть події

Тих бурних літ –

Жовтії Води, Корсунь, Крути,

їх окропив нації цвіт.

2-й ведучий.

Кращі із кращих за свободу

Сміливо стали без вагань,

За долю усього народу

В години визвольних змагань.

В наших серцях і в нашій крові

Дух, що його зродив Тарас.

Вічно живе і закликає

До боротьби і праці нас.

Хто каже, що ми незалежність

Без краплі крові здобули,

Той гнівить Бога, зневажає тих,

Хто за неї полягли.

1-й ведучий.

Україно моя! Ти не символ, а доля.

Доля надто гірка, доля дуже солодка.

Смерть Івана Сірка, каземат Полуботка,

Соловки і поразки Мазепи,

І козацькі хрести на могилах в степу,

Бо стрілецькі тіла біля Бродів у полі,

І вояки упали, що померли за волю.

2-й ведучий.

Берестечко, Базар, Бережани і Крути –

Все це доля твоя – усього не забути.

Через тюрми ГУЛАГу, на кривавій Голгофі

Пролягав хресний шлях молодих патріотів.

Україно моя, ти не символ, а доля.

(Лунає пісня «Моя Україно!»).

1-й учень. Історія була жорстокою з Україною. Протягом багатьох століть український народ не раз піднімався на боротьбу з поневолювачами. Море крові пролили наші предки, щоб повернути втрачену державність і невмирущу славу Київської Русі.

2-й учень. Славну сторінку в українську історію вписав Богдан Хмельницький. Саме він зробив першу спробу повернути Україні волю.

3-й учень. 1648-1654 – роки Визвольної війни українського народу проти польських поневолювачів. Ллється кров, гине цвіт української нації. Україно моя! Ти не символ, ти – доля, Доля досить гірка.

4-й учень.

Ой чого та чайка скиглить над водою,

Про що хвиля шепче тихо з осокою?

Плаче чайка, скигле, чорний ворон кряче,

Плюшева питає: «Де козак гуляє?

Де козак гуляє? Де Січ, її слава, де її клейноди?

Де церква святая?

В ній гетьмани зброю свою освятили,

В ній богу молились і Бога просили».

5-й учень.

Дай нам, Боже, силу, дай нам, Боже, вдачі,

Захисти від шаблі голови козачі.

Захисти нас, Боже, матір і дитину,

Захисти сестрицю й нашу Україну.

Нашу Україну, її рідну мову,

Пісні солов’їні, зелену діброву.

Захисти наш Боже, святії могили,

Де навік спочили сини України.

6-й учень.

Я йшов кривавими житами

І знов піду, де гул і мла.

Лиш одного я хочу, мамо,

Щоб ти щасливою була.

Хай про Богдана спів мій лине

Хоч він і пан, та серце мав,

За суверенність України

Боровся він і в цім був прав.

(Лунає пісня «Козацькому роду нема переводу»).

1-й учень. Другу спробу відтворити самостійну державу здійснили українці на початку XX століття.

Спогадаймо тяжкий час, лихую годину,

Й тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну.

2-й учень. Чотири роки вирувала Перша світова війна і кінця її не було видно. Склалося так, що українці опинилися по різні боки фронту, та, мобілізовані до армій воюючих країн, змушені були стріляти один в одного.

3-й учень. Народи воюючих країн виснажувалися у цій війні. Невдоволення погіршенням життя, невдачі на фронтах, неспроможність царського уряду і війсь­кового командування перемогти або погодитись на мир призвели до відкритих виступів.

4-й учень. У Росії перемогла Лютнева демократична революція, поваливши царську владу. Це дало початок Українській національно-демократичній революції. Події цієї революції відкрили новітню добу в історії України.

5-й учень. На уламках Російської імперії виникла Українська Центральна Рада – революційна влада в Україні, яка і стала організатором боротьби за створення незалежної Української держави на чолі з Михайлом Грушевським.

6-й учень. 7 листопада 1917 року Центральна Рада, виконуючи роллю українського народу, проголосила УНР. А вже через три дні,
10 листопада 1917 року в Петрограді було прийнято рішення послати армійські частини для придушення «контрреволюції» на півдні Росії. До контрреволюції була віднесена і Центральна Рада. Так розпочалася війна Радянської Росії із законною владою України. На територію нашої держави наступала 30-ти тисячна більшовицька армія під керівництвом В. Антонова-Овсієнка.

(Лунає пісня «Ой у лузі червона калина»).

1-й ведучий. Напередодні вирішальних боїв а Київ 22 січня 1918 ро­ку тральна Рада ухвалила свій IV Універсал, яким УНР оголошу­валася цілком незалежною державою.

(Ведучий зачитує витяг із IV Універсалу Центральної Ради).

2-й ведучий. «Народе України!

Однині УНР стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.

З усіма сусідніми державами ми хочемо жити в злагоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Влада в ній буде належати тільки народу.

Українська Центральна Рада. Київ, 22 січня 1918 року».

1-й учень. Це було історичне рішення. Однак воно не врятувало УНР. Сили були надто не рівні. Радянські війська під Києвом мали значну перевагу. Центральна Рада і всі її установи переїхали у Житомир. Над Матір’ю-Україною нависла смертельна небезпека.

2-й учень. А щоб стримати просування до Києва більшовицьких військ, був наспіх сформований і відправлений поїздом до Бахмача допоміжний курінь студентів, гімназистів-старшокласників і військових курсантів під командуванням сотника Омельченка, який складався з 5000 осіб.

3-й учень. 29 січня вдосвіта поїзд зупинився станції Крути. Заметене снігом поле, а на ньому – юнаки, без штабу, маючи по три набої на душу. Вони кинулися у свою першу і останню атаку – і майже всі загинули. Ті, кому вдалося вціліти, розібрали колію і зуміли на деякий час затримати наступ.

4-й учень. Тіла юнаків, які загинули в бою під Кругами, були перевезені до Києва і перехоронені на Аскольдовій могилі. Молодий поет Павло Тичина гаряче відгукнувся на цю подію.

5-й учень.

На Аскольдовій могилі поховали їх –

Триста мучнів-українців, славних, молодих.

На Аскольдовій могилі українській цвіт!

По кривавій, по дорозі нам іти у світ.

1-й учень. Україно, наша прекрасна і багатостраждальна ненько! Скільки випробувань випало на твою долю! Ти мов чайка, падала на скелі й билася об них грудьми. Скількох синів не дочекались із Соловків Колими?

2-й учень.

В вікно б'є вітер непривітний,

Дощем, як снігом в час зими —

І дивляться Василь Блакитний,

І Хвильовий на мене з тьми...

Чого ви дивитесь із ночі?

Ви прожили свій вік не зря.

В одного сині-сині очі

В другого карі, як зоря.

3-й учень.

Душа Миколи Куліша

Крилами б'є в вікно блакитне.

И крізь ніч похмуру й непривітну,

В мою поему поспіша.

Він геній був... І от не стало

Орла духовних тих висот.

Пішов у небуття, як дим...

І Лесь Курбас пішов за ним.

Серця спинились їхні чулі...

Од голоду, а чи від кулі?

(Лунає пісня «Я згадую часто неволю свою»).

4-й учень. І в кожного, хто з’єднав свої руки в знак соборності України в пам'яті зринали слова тисячолітньої заповіді Ярослава Мудрого:

Не сваріться, жийте в згоді,

Тільки мир збере усе,

А незгода, наче вітер, все по полю рознесе.

А не будете йти разом ви до спільної мети,

 То розгубите ту землю, що придбали вам батьки.

3-й учень. О, Україно, твої діти прокидаються від тяжкого затяжного сну-забуття і виростають у них орлині крила їхніх дідів-прадідів.

4-й учень. Тож любимо Тебе, як заповідав безсмертний Шевченко!

5-й учень. Молимося за нашу Україну, Боже, і благаємо: храни нас у цей тяжкий час, не дай нам упасти духом, а бути мужніми, як Тарас, даруй світло прозріння, добру волю, яку заслуговує наш народ. Дай, Боже, нашим дітям майбутнє.

(Лунає пісня «Молитва за Україну»).